Одночасно з гуманітарними кризами, якими супроводжується життя людей під час війни, виникають й особисті кризи. Таку кризу може спричинити будь-яка подія, якщо вона змінює звичне життя людини. Переїзд, зміна навчання чи роботи, зміна звичного оточення – це кризи розвитку, які переживають люди. Під час війни вони проявляються і вимагають додаткових зусиль людини для адаптації. Криза настає, бо людина помічає, що більше не може жити так, як раніше. Звичні способи спілкування, ухвалення рішень, забезпечення потреб – не ефективні. Під час війни виникли нові проблеми, які потрібно вирішувати негайно. Повітряні тривоги змушують шукати укриття. При переїзді – потрібно спілкуватись з новими людьми. Втрата роботи спонукає шукати нові способи заробітку. Вирішення проблем, які виникають під час війни, неможливо відкласти, адже людина має обмежений час для навчання і роздумів. Тим паче, що можливості для допомоги від родини і друзів наразі обмежені, бо близькі люди також можуть переживати власні кризи.
Уявімо собі, що жінка з дітьми переїхала до іншої країни, мови якої вони не знають, тому переживають стрес через пошук їжі, місця для ночівлі, пошук для дітей лікарів, школи і центри догляду. Необхідність спілкуватись іноземною мовою, адаптуватися до правил іншої країни виснажує людей, й вони переживають кризу розвитку, яка забирає багато сил. Кризу розвитку людина з інвалідністю переживає, якщо вона змушена переїхати просто в інше місце. Наприклад, якщо для людини з інвалідністю нові вулиці і нові будівлі складні для пересування, а помешкання не має звичних пристосувань, то вона також переживає кризу розвитку, через потребу у сторонній допомозі.
Під час війни люди можуть переживати не тільки кризу розвитку, але й інші особисті кризи. Травматична криза – виникає у випадку загрози життю людини, або життю її близьких, або коли людина є свідком загрози для інших людей. Наприклад, під час обстрілів, людина може отримати поранення, загинути чи опинитись під уламками будівлі. Травматична криза часто супроводжується шоком. У людини виникає сильне хвилювання та фізичні реакції в тілі. Людина може завмерти, навіть зомліти, або зробити те, чого не робила раніше. Наприклад, багато розмовляти чи мовчати, проявляти невідповідні ситуації реакції: сміятись у випадку небезпеки чи плакати, коли загроза вже минула. У випадку травматичної кризи варто звернутись по допомогу психологів. Переживаючи кризи люди можуть відчувати різні почуття та емоції. Назвемо деякі з них:
- Страх. Люди можуть боятись повторення травмуючих подій, втратити близьких, залишитись без допомоги.
- Безпорадність. Війна вимагає швидких змін і людина може не справлятись з вимогами і не мати навичок, щоб зробити певні дії. Наприклад, надати необхідну допомогу, або орієнтуватись у незнайомій місцевості.
- Сум. Через втрати і смерті.
- Провина. Через те, що ситуація в людини краща ніж в інших, наприклад, вдалось виїхати на безпечну територію, зберегти кошти чи речі, вцілів будинок під час обстрілів.
- Сором. Через власну поведінку в травмуючій ситуації, прояв почуттів, через безпорадність.
- Розчарування. Під час кризи люди відчувають розчарування через зміну планів, на які вони витратили багато часу і які були важливою частиною їхнього життя.
- Надія. Люди можуть сподіватись, що у майбутньому життя налагодиться, а те, що відбувається зараз – жахливий епізод.
- Гнів. Люди можуть гніватись на інших людей, особливо на тих, хто причетний до воєнних дій проти України. Гніватись можуть і через безглуздість ситуації, відсутність допомоги. Іноді люди вважають, що не заслужили того, що з ними відбувається і гнів формується в запитання до Бога чи вищих сил: чому я, чому це сталося зі мною?
Якщо ви помічали в себе схожі почуття та емоції, то зрозумійте, що це нормальна реакція. Нормально відчувати щось з оголошеного списку під час війни. Дозвольте собі відчувати емоції, іноді допомагає поплакати. Корисно поговорити з іншими людьми про свої почуття та емоції. Це може бути розмова з психологом або з людиною, якій ви довіряєте.
Команді громадської організації людей з інвалідністю важливо знати, що особисті кризи знижують ефективність роботи. Це природна реакція організму на потребу людини впоратись з кількома кризами. Втім, є методи які можуть допомогти людям і командам адаптуватись в умовах кризи та підвищити власну ефективність. Тому ВМГО «Паросток» допомагає представникам громадському сектору ефективно протидіяти соціально-гуманітарним кризам за допомогою безкоштовного онлайн-навчання на платформі https://navchajsya-dostupno.online/
Матеріал підготовлений в межах проєкту ГО «Паросток» «Шляхи реагування громадського сектору на соціально-гуманітарні кризи», який відбувається за підтримки програми «Український фонд швидкого реагування», яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.
